На фото праворуч - Володимир Юрчишин
Його заслужено називають одним із творців українського стилю у графіці. Він зміг зібрати і відтворити великий духовний досвід свого народу.
Народився майбутній художник у 1935році на Надсянні — межі українсько-польської етнічної території, у селі Дахнів. Родина
Юрчишиних опинилася у Львові, де майбутній художник закінив школу й вступив до щойно створеного Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова.
У 1957 році Володимир Юрчишин закінчує навчання та переїздить до Києва, де відразу починає працювати у видавничій галузі. У перших роботах помітний потяг до наслідування найкращих зразків української графіки: творів Г. Нарбута, стилю українських стародруків XVI-XVIII ст., народного мистецтва. А вже з середини 1960-их бачимо впізнаваний самобутній стиль художника.
Ескіз суперобкладинки до видання "Співаночки мої"
В цей період Юрчишин багато працює в техніці лінориту, створюючи в матеріалі як чудово стилізовані сюжетні ілюстрації, так і орнаментальні композиції, і навіть ріже ліноритні шрифти. В композиціях, виконаних до книг цього періоду працює як мереживо чорного та білого, формалізоване у вигляді рисок та крапок, так і фактура самого матеріалу та край різця. Часто не задовольняючись лише чорним та білим, художник використовує й інші кольори, в першу чергу червоно-коричневі та різноманітні відтінки вохр, роблячи це надзвичайно графічно та делікатно.
Шмуцтитул до книги "Українські народнеі пісні у записах Осипа та Федора Бодянських"
Про майстерність Юрчишина як колориста, свідчить зокрема, серія робіт «Думи», виконана у 1970-их роках, у якій крім вишуканості та благородства кольору, присутній глибокий символізм — Володимир Іванович чудово знав козацький епос, і кожна ілюстрація пронизана експресивним змістом. Юрчишин збирався видати «Думи» окремою книгою, але це так і залишилось тільки задумом.
Володимир Юрчишин завжди працював з книгою комплексно, створюючи не окремі композиції до обкладинки чи титулу, а поєднані у гармонійне ціле книжкові макети. Елементи книги: футляр, суперобкладинка, оправа, титул, шмуцтитули, що грамотно спроектовані засобами книжкового оформлення - шрифт, орнамент, ілюстрація завжди майстерно поєднувались у макетах Юрчишина у цільний мистецький об’єкт — книгу. У макетах багатьох видань Володимир Іванович також експериментує з форматом, проектуючи естетично досконалі пропорції книги. Бажання піднести мистецтво українського книжкового дизайну на якісно новий рівень вилилося у створення за активної участі Юрчишина «Редакції експериментального художньо-технічного оформлення та конструювання видань» при видавництві «Дніпро».
Макет оправи до книги "Літопис руський"
У 1970-х Володимир Юрчишин працює не лише як художник, а займається також і художнім редагуванням та виступає як автор-упорядник ілюстративного ряду кількох видань. У ці ж роки, книги оформлені Володимиром Івановичем починають відзначати на спеціалізованих конкурсах: у 1969, 1971 та 1975 роках на Всесоюзному конкурсі мистецтва книги, дипломи першого ступеня отримали видання «Український портретний живопис ХVII-XVIII ст.», «Народні перлини» та «Мистецька спадщина Івана Федорова».
Мистецтво шрифту було тим захопленням Володимира Юрчишина, у якому найяскравіше проявився талант художника. У різаних в матеріалі чи у писаних пером композиціях Володимир Іванович завжди розробляв цікаві, гармонійні шрифтові форми. Глибоке знання шрифтової історії, вільне орієнтування в історичних почерках, їх блискуча авторська інтерпретація, дозволяли художникові створити шрифтові композиції надзвичайно високого рівня.
Лінійний шрифт
Особливо цікавими є сучасні стилізації старої кирилиці: майстер не переносить у наші дні штучно скопійовані почерки, а на основі історичної традиції, ґрунтуючись на тій кирилівській естетиці та логіці старого рукопису, створює сучасні шрифтові композиції які маючи ознаки старої кирилиці, абсолютно не виглядають архаїчно.
Художник завжди пам’ятає про епоху, яка відображена в тій чи тій книзі, що віддзеркалюється і у відповідному шрифті.
Не в останню чергу багатогранна змістовність творчості художника проявилася ще й тому, що Юрчишин був дуже освіченою людиною: стежив за новою літературою з фаху, а також переглядав праці, що стали вже класичними.
Церква в селі Дахнів. Польща. Сучасне фото
