Книга «Стилі українського мистецтва ХХ століття: ар-нуво, ар-деко, авангард» — це розповідь про український модернізм.

Символ епохи романтизму в Англії - Вільям Тернер. 250 років від дня народження.

Джозеф Меллорд Вільям Тернер – художник, який перевернув уявлення про живопис, своєю творчістю передбачив імпресіонізм, порушив існуючі на той час канони. Він ігнорував суспільну думку і писав картини так, як сам того хотів бо ж мав на це тверду фінансову опору. Легендарна особистість Тернера заслуговує уваги та глибокого вивчення його творчості. Його батько був перукар – робив перуки, які були ще в моді. Відношення з батьком завжди близькі. Батько підтримував сина, допомагав йому в роботі, був поряд до самої своєї смерті. Відвідувачі перукарні, де можна було підстригтися і замовити перуку, купували також акварелі Вільяма, який тоді тільки вчився малювати. Це були міські пейзажі Маргейта та околиць. Талант хлопчика був помітним, та на деякий час хлопцю довелося покинути домівку, і пожити у дядька, бо мати була психічно хвора. У чотирнадцять років Вільям був зачислений в Королівську академію мистецтв. Він прослухав курс лекцій з ідеалістичного мистецтва. Одночасно з навчанням у академії працював топографом та оформлював сцени в театрі Пантеон-Опера, давав уроки малювання. Вже в перший рік навчання картини Тернера експонувалися на виставках академії. У двадцять сім років він став академіком і все життя співпрацював зі своїм навчальним закладом.

Дідона, засновниця Карфагену, 1815

Картину «Дідона, засновниця Карфагену» художник вважав найкращим своїм шедевром, навіть у першому варіанті свого заповіту вимагав, щоби його поховали, загорнутим у це полотно. Але його впевнили у тому, що все одно картину заберуть, навіть після поховання. Тому Тернер змінив своє рішення і заповів картину Національній галереї з умовою, щоби експонувалася поряд з картиною «Відплиття цариці Савської» Клода Лоррена, яка колись неймовірно вразила художника. Він навіть впав у розпач через те, що ніколи не зможе написати щось подібне. Сюжет картини «Дідона, засновниця Карфагену» взятий з «Енеїди» Вергілія.

Рибалки в морі, 1796

Похмуре небо та вируючі хвилі наче рамкою обіймають місце події. Луна просвічує крізь хмари і там, де проходить човен вже не темно. Стихія погрожує рибакам, але вони знають, що скоро море заспокоїться, тому й не поспішають повернутися на берег, а продовжують свою справу.

Пожежа англійського парламенту, 1835

Картина відображає подію, яка сталася реально. Одна з будівель Вестмінстерського палацу загорілася. Будівлі на березі Темзи палають, вогонь наче пожирає Палату громад, відбиваючись на сусідніх вежах та воді. У небо здіймаються іскри та клубочиться дим. Художник демонструє міць стихії, і глядачі на передньому плані виглядають слабкими та безпорадними.

Останній рейс корабля "Відважний", 1839

Коли Тернер почав писати картину «Останній рейс корабля «Відважний», він був уже прославленим художником. Його пензлю піддавалися атмосферні явища, море, погода та їх колорит. Більшу частину життя він провів на березі Темзи і написав багато картин з кораблями та сюжетними сценами на березі. Паровий буксир тягне старий бойовий корабель - гордість англійського флоту «Відважний» в док, де його розберуть. Картина символізує завершення епохи парусних кораблів і початок епохи пароплавів.

К

Корабель невольників,1840

Лише за місяць до першої Міжнародної конвенції про заборону рабства, яка відбулася у Лондоні, в Королівській академії мистецтв пройшла виставка, де Тернер оприлюднив своє полотно «Корабель невольників» На створення цієї картини вплинула резонансна подія. У листопаді 1781 року з Африки до Ямайки вирушило судно «Зонг» із рабами африканцями. Через помилку штурмана корабель збився з курсу. Работорговці вирішили знищити частину рабів, просто потопити у морі, та ще й отримати страховку, за загибель «товару». Таким чином загинуло - було потоплено біля 140 африканців. Про Тернера казали, що він під час роботи над картиною може впасти в невідповідність, його навіть вважали божевільним, але він знав, що робить. Картина «Корабель невольників» лякає і заворожує.

Дощ, пара і швидкість. Велика західна залізниця, 1844

У дев’ятнадцятому столітті Британія змінилася завдяки тому, що залізниці об’єднали міста по всій країні. Паровози наповнювали повітря димом і парою, і пейзаж потопав у білих та коричневих кольорах. Ця картина – абстрактне видіння локомотиву, що мчить по мосту під час зливи. Дощ перемішався із парою, з димом. Виникає враження туману. Під мостом – Темза. Чорний паровоз – єдина чітка фігура на картині – нагадує кулак, що відштовхує природу.

Снігова буря. Пароход біля гирла гавані, 1842

Вільям Тернер був одним з найвидатніших художників свого часу. За 60 років своєї творчої кар’єри він змінив суспільну думку про пейзажний живопис. Високо оцінені зображення штормів, атмосферні та оповідальні пейзажі. Багато картин спиралися на літературу, міфологію та історію. Тернер став відомим, як «художник світла», він був улюбленим художником романтиком. Він як ніхто інший міг драматизувати сюжет за допомогою світових ефектів, і саме так він відобразив в своїх картинах важливі історичні події, що відбувалися у Британії. Більшість своїх картин він заповів Англії

15 квітня - Всесвітній день мистецтв. Всім любителям прекрасного пропоную вікторину.

"Мистецтво – це час і простір, у якому живе краса людського духу. Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво випрямляє душу"

Василь Сухомлинський https://learningapps.org/40253377