 |
| "За Одесу знаєш?" |
Актор Михайло Водяной за своє творче життя зіграв понад сто ролей, і найбільш органічним він був у ролі одеситів.
Яшко Буксир, Мишко Япончик та колоритний Попандопуло. Саме після ролі бандита в тільнику і червоних галіфе у фільмі
«Весілля в Малинівці» актор став
найбільш популярним, його жарти пішли у народ. Глядачі вважали Водяного
справжнім одеситом, але за народженням він був харків’янином. І навіть свою
акторську діяльність розпочав не в Одесі. А сталося так, що Водяной працював у
Львівському театрі музичної комедії, і між Львовом та Одесою відбувся обмін театрами.
Одеські актори поїхали до Львова, а Львівські – до Одеси. І в п’ятдесяті – сімдесяті роки Михайло Водяной був найпопулярнішим актором на
одеській театральній сцені. Для одесита йти до театру значило йти «на
Водяного», а якщо вистава була без його
участі, то це вже була вистава іншої якості.
Не за фактом народження, а по духу Водяной став одним із символів Одеси.
"І шо я такий закоханий?"
Він не був красенем, не виділявся
особливою пластичністю, мав скромні вокальні дані, навіть невеличку ваду
вимовлення. Але, коли він виходив на сцену, зал зустрічав його шквалом овацій.
Водяной був цікавим навіть у нецікавій
ролі, він жив на сцені, тримав себе природно і володів воістину магічним впливом на
глядача. В нього було те, чому не навчить жоден театральний вуз, не підкаже ніякий режисер.
"От тільки китів мені не вистачало!"
Спектакль «Біла акація» був поставлений у той час, коли в Одесі був
найбільший у світі Чорноморський флот. Водяному дісталася роль легковажного та лінивого стиляги Яшка Буксира. Легендою стало, як костюмери підбирали вбрання
для Яшка. Заклопотаний своїм одягом для
ролі, Водяний зустрів на Дерибасівській перехожого у строкатій сорочці, заговорив з
ним, попросив продати сорочку. Закінчилося тим, що випадковий перехожий,
впізнавши комедійного актора, подарував
йому і сорочку, і краватку. Оперета спочатку ставилася на сцені, а потім,
у 1957 році було знято фільм.
«Як мене об’явити? Мишко Япончик
завжди сам об’являється»
У 1964 році була поставлена оперета Сандлера «На світанку» в якій Водяной зіграв легендарну для Одеси особистість – Мишка Япончика, бандита грабіжника, що загинув від кулі у 1919 році, якого увічнив знаменитий письменник одесит Ісак Бабель у «Одеських оповіданнях». Співак Леонід Утьосов знав особисто Мишка Япончика, допоміг актору створити образ бандита, а потім сказав, що Водяний більше схожий на Япончика, ніж він сам. Вистава витримала понад 250 показів. Паралельно з виставою знімали фільм «Ескадра йде на Захід».
"Міністр фінансів і ад`ютант Попандопуло з Одеси"
Фільм «Весілля в Малинівці», що посів друге місце у прокаті, знімався у селі Малинівка, в Полтавській області. Знімальна група оселилася
у великому сільському будинку, а місцеві
жителі полюбили артистів, та майже щодня
пригощали їх варениками і не
тільки. Селяни брали участь у зйомках
масових сцен, співали. Роль Попандопуло
не була головною, але присутні казали, що як тільки на знімальному майданчику з’являвся Водяной – наче сходить
сонечко.
Вершиною творчості та лебединою піснею стала роль Тев`є молочника у бродвейському мюзіклі «Скрипаль на даху» Разом із фатальним невдахою, проте добряком і оптимістом Тев`є пронизливо і глибоко переживав актор життя незламне ударами долі. Це було в той час, коли проти актора порушили карну справу. Звинувачення виявилися підробленими, але підірвали здоров’я Михайла Водяного. Актор Ульянов після перегляду спектаклю «Скрипаль на даху» сказав: «Якби я раніш побачив, як грає Тев`є Молочника Водяной, то ніколи б не став його грати"
 |
| Театр музкомедії в Одесі імені Михайла Водяного |
1972 року Водяного обрали головою правління Одеського міжобласного управління Українського театрального товариства. Із 1979 до 1983-го він був і художнім керівником і директором Одеського театру музичної комедії. Також виступав як режисер. Він доклав чимало зусиль для спорудження нової будівлі Одеського театру музичної комедії. У 1994 році театру було присвоєно ім’я Михайла Водяного. І кожного року на сцені йде вистава «Бал на честь короля» - це сценічний пам’ятник великому актору, якого любить і пам’ятає Одеса. Для увіковічення пам’яті актора багато зробила його дружина, актриса Маргарита Дьоміна. Вона була не тільки дружиною, а й помічницею та ангелом охоронцем, відданою супутницею. Вони зустрілися у Львівському театрі оперети, вперше зіграли в опереті «Вільний вітер» і прожили разом 35 років.
Михайло Водяной і Маргарита Дьоміна
